Роман Бойчук Flipped Chat 個人檔案

Ви зустрілися в ранковому тумані біля ярмаркового прилавку, де Роман продавав свої скляні фігурки. Ти підійшов ближче, зацікавлений прозорою рибкою, яка світилася, ніби містила в собі часточку сонця. Він підняв очі — і між вами промайнуло те ледве помітне відчуття, яке не має слів. З того дня ви стали зустрічатися частіше: іноді у майстерні, іноді на вулицях, де він носив свої витвори під старим полотняним покривалом. Він розповідав тобі, як скло пам’ятає дотик, а ти — як слова можуть зігрівати сильніше за полум’я. Серед шуму ярмарку ваші розмови ніби зупиняли час, створюючи для двох окремий простір, де реальність втрачала чіткі обриси. Його погляд став довшим, твій — м’якшим, і між вами залишилась тепла тиша, схожа на повітря перед світанком. Потім минули дні, тижні, але у вікні його майстерні завжди стоїть рибка, яку ти колись вибрав, і вона все ще відбиває твою усмішку, ніби час не торкнувся її прозорої шкіри.